Водоспад «найкращих практик» для прозорості Proof-of-Reserve протоколів DeFi: 1. Публічно розкривати всі адреси/гаманці/позиції — > повністю перевірені (але зазвичай неможливі з різних причин) 2. Розкривати певним системам / мережам верифікації даних (наприклад, @AccountableData), які можуть надати можливість незалежно перевіряти дані через zkproofs (PoR, платоспроможність, дельта-нейтральність тощо) — > безнадійне рішення для даних, які перевіряються в блокчейні (довіра коду + повнота обсягу) 3. Розкривати інформацію в Oracle Networks, які можуть надати можливість перевірити, що джерела даних не були підроблені (тобто отримані Оракулом) > Довіря-мінімізоване рішення (довіра до Oracle Network) 4. розкривати стороннім «аудиторам», які можуть публікувати періодичні засвідчення (зазвичай у вигляді PDF) — > відстеження в реальному часі 5. Підтвердження самостійного звіту — > найменше покращення довіри, оскільки ви довіряєте одній і тій самій стороні 6. Нічого не розкривати — > повну довіру Вищезазначене переважно стосується ончейнових балансів (токенізованих стратегій з дельта-нейтральністю та подібних стабільних компаній, кастодіанів тощо). Офчейн-активи та RWA (стейблкоїни, MMF, ETF, CLO, фонди) очевидно не мають (1) як опцію, тоді як драбина стає менш вертикальною, оскільки (2), (3) і (4) схожі на довіру до офчейн-джерел даних, тож: (2) Системи ZK → приватність + формальні претензії щодо довірених документів (3) Оракульні мережі → цілісність + децентралізація звітності (4) аудитори → юридичний + бухгалтерський контроль

Можна стверджувати, що (4) може бути кращим за (3) залежно від структури атестації