Я думаю про десятки розмов, які ми провели цього року з чоловіками та жінками, які ризикували своїм життям, щоб служити нашій країні. Я познайомився з ветеранами Другої світової війни, які навчали мого 5-річного сина Картіка тому, за що вони боролися, коли ми спостерігали за відтворенням висадки десанту на пляжі Нормандії в окрузі Аштабула. На ярмарку округу Портедж, Я зустрів ветерана війни у В'єтнамі, який благав мене нагадати молодим американцям, що таке Америка насправді, про що він стурбований тим, що ми забули. Мені випала честь познайомитися з відставними армійськими рейнджерами, зеленими беретами та морськими котиками, які повертаються до цивільного життя. У кожного з них була своя історія, але їх об'єднувала одна спільна риса: жертовність. Готовність поставити перед комфортом щось більше, ніж себе. Сміливість ризикувати заради нації, яку вони люблять. Почуття обов'язку, яке переважає над власними інтересами. Ветеранам, яких я зустрічав в Огайо та нашій країні: дякую. Ваші історії нагадують нам, що свобода – це не просто поняття, це жива спадщина, яка передається з покоління в покоління. Це спадщина, яку ми вшановуємо сьогодні і маємо пам'ятати щодня. Ми бачимо вас. Ми чуємо вас. Ми ніколи тебе не забудемо. З Днем ветерана. 🇺🇸