ОДНА З МОЇХ НАЙВАЖЛИВІШИХ ПРОМОВ! У цьому X Space від 29 листопада 2025 року Стефан Моліньє розглядає перетин етики, релігії та суспільної цілісності, виступаючи за світську етику як засіб вирішення фундаментальних проблем цивілізації. Він критикує традиційні релігійні системи, особливо християнство, за їхню неспроможність дотримуватися західних моральних цінностей під час історичних криз. Підкреслюючи необхідність раціональної та об'єктивної етики, дискусія кидає виклик слухачам переосмислити моральні рамки, аргументуючи універсальний підхід, заснований на розумі. Стефан підкреслює небезпеку лицемірства та закликає до колективних дій для створення світської етичної основи, яка зможе керувати майбутніми поколіннями та сприяти суспільній гармонії. Роль християнства - 2:10 Невдачі християнства - 7:16 Потреба світської етики — 8:32 Розум і наука — 14:00 Переваги релігії - 15:37 Криза моралі — 18:26 Важливість раціональної етики - 20:44 Виклик етичної послідовності — 25:38 Аргумент на користь світської етики — 30:45 Визначення універсальної етики — 36:10 Вплив універсальної етики - 42:51 Необхідність нових підходів — 49:27 Потенціал для змін — 51:30 Запрошення до обговорення — 56:04

Цей X Space від 29 листопада 2025 року досліджує глибокі занепокоєння щодо перетину етики, релігії та суспільної цілісності. Починаючи з сміливої заяви про виявлення фундаментальних проблем, що переслідують цивілізацію, Стефан Моліньє вводить світську етику як потенційний засіб лікування. Підкреслюючи чесність як наріжний камінь усіх чеснот, дискусія кидає виклик слухачам усвідомити власні обмеження перед тим, як приймати сміливість, старанність чи будь-яку іншу чесноту. Стефан спирається на свою сімейну спадщину та ґрунтовні роздуми протягом чотирьох десятиліть, прагнучи окреслити провали традиційних релігійних систем, зокрема християнства, у збереженні західної цивілізації. Історична відданість західного населення християнству ретельно аналізується, з гострою оцінкою того, як ця система похитнулася у виконанні обіцянки захищати культурні та моральні цінності. Висвітлюючи історичні події, такі як світові війни, економічні кризи та соціальні потрясі, він позиціонує їх як провали християнства як моральний компас і захист суспільства. Ґрунтовна критика сучасного соціально-політичного ландшафту виявляє нав'язливе відчуття моральної банкрутності в різних вимірах — політичному, соціальному, духовному та економічному. Стефан закликає аудиторію переосмислити рамки, через які етика розуміється і поширюється, зазначаючи, що системні провали традиційних релігійних структур призвели до значного морального занепаду. Це особливо тривожно, враховуючи його твердження, що помилки в етичному судженні мають катастрофічні наслідки не лише для окремих осіб, а й для суспільства загалом. Дискурс додатково підкреслює необхідність створення світської етичної системи, яка може діяти незалежно від доктрин, заснованих на вірі, що можуть не враховувати сучасні виклики. Стефан стверджує, що наука, розум і вільний ринок вже зробили величезні кроки у покращенні людських умов, але часто ці досягнення відбуваються без морального керівництва. Поєднання технологічного прогресу з етичною невизначеністю подається як попередження як суворе попередження, що несе ризики майбутньої тиранії, підкріпленої наглядом та іншими нав'язливими державними механізмами. Лекція підкреслює, що етика має бути раціональною та об'єктивною — універсальними принципами, що виникають із доказів і розуму, а не покладаються виключно на релігійні ідеології, які в сучасних контекстах можуть бути вже недостатньо. Передумова універсальної бажаної поведінки (UPB) слугує теоретичною основою для нової етичної конструкції, відображаючи ідею, що певні етичні позиції можна і слід оцінювати через логічну послідовність, що відповідає людському досвіду правильного і неправильного. Стефан кидає виклик аудиторії прийняти поворот до світської етики, яка ефективно відповідає людським потребам і суспільним реаліям. Стверджуючи, що чесноти мають бути раціональними та доступними для всіх, дискусія запрошує переосмислити мораль, позбавлену надприродних претензій. Проводячи паралелі з природними законами, він стверджує, що так само, як фізичні закони керують всесвітом, моральні закони мають бути очевидними через раціональне дослідження та соціальний консенсус. Стефан виступає за міцний дискурс навколо моральної послідовності та необхідності дотримання етичних принципів, які застосовуються універсально, критикуючи суперечності, притаманні владній динаміці, де правила можуть відрізнятися між соціальними верствами. Ідея про те, що лицемірство може існувати без виклику, розглядається як основний засіб гноблення, що свідчить про те, що моральне просвітлення може виникати з визнання та розбору таких суперечностей. Стефан закликає до термінових і колективних зусиль для просування раціональної, світської етичної системи, здатної захищати майбутні покоління та підтримувати суспільну гармонію. Він висловлює відданість і надалі відстоювати ці принципи, водночас запрошуючи до діалогу та конструктивної критики для вдосконалення підходу з метою більш ефективного підтримки етичного дискурсу. Лекція слугує одночасно критикою усталених моральних систем і обнадійливим закликом до дії для пошуку розумної, універсальної основи етичної поведінки в суспільстві.