Завжди видно, що соціалісти насправді не дбають про бідних. Вони визнають, що уряд жахливо допомагає вразливим людям і завжди так було, але ніколи не втомлюються заснувати благодійну організацію, створити програму чи довести, що можуть бути кращими. Їхнє «співчуття» проявляється лише тоді, коли хтось інший змушений за це платити. Це не щедрість, а моральне позерство з чужими гаманцями.