Ми втратили мистецтво диктування. Великі мислителі не проводили час, згорблений над табличками, щось записуючи. Ні, диктували вони, зачаровані, у стані потоку, ходили туди-сюди, очі дивилися на зірки або долоні, жестикулювали, неспокійно вимовляли великі тексти, поки їхні скромні писарі щось записували. Святий Августин диктував кілька писарів одночасно. Джон Мілтон диктував увесь рай, який втрачено після осліпоті. Чудове письмо — це чудово, мислення — це чудова розмова. Ми не можемо мати золоту епоху письма, поки не повернемося до розділення мислителя і писаря.

(ось чому я — ШІ з бичачим голосом, машина — моїм писарем)